Моя улюблена дівчинка. Харизма перекрикує навіть відсутність голосу)))

А ви бачили колись, щоб рибу доїли?:)

10 лютого, себто завтра, о 18:00 у галереї "Мінус 4" (вул. Артема 37-41, територія ресторації «Старомак», другий поверх) стартує виставка Нікіти Власова. Арт-проект має назву "Без зайвих слів"

Нікіта (рука не підіймається клацнути Микита) - художник-графік добре знайомий усім, хто любить почитати журнал ШО.

На виставці представлені його ілюстрації до сучасних літературних творів.

Свого часу Нікіта Власов зробив кілька ілюстрацій до мого "Індиго". І це був дивовижно приємний сюрприз, адже я не уявляла, що мої ч/б слова можуть так тонко перелитися у ч/б зображення.







Раджу відвідати :)

Если бы больше хлопотала ресницами,
Углубляя доброе декольте,
Я бы, наверное, стала бы мамою
И в первый клас провожала дите

Если б не тискала руки карманами,
Зашила стрелку на правой пяте,
Я бы, наверное, стала бы дамою
Полируя нули в бутике.

Если бы мне написать диссертацию
Буквы - как синие ажурные чулки.
Я бы каждую контрольную и атестацию,
Собирала посевы, поправляя очки.

Если бы дева-душа имплантантная,
Пугалась себя по утрам,
Я бы, наверное, стала главною
По самым главным чужим простыням.

Если б зима не чесалась под шапкою
И лето не звенело копною волос,
Мне бы спираль бытия стала удавкою
И серый шум колыхал как наркоз.

Но собой я таки просыпаюсь крохмальною,
Собой я люблю, собой ложусь спать
Мне бы наверное, стать бы нормальною
Если б не эта свобода не стать.

Летать.

фотограф Мирослава Павлик mur_myrka
( найцікавіше тут )

Вийшла замітка про моє волосся у "Високому замку".

«Ховаю коси у кишені...»
Двадцятичотирирічна письменниця із Білої Церкви, що на Київщині, Ярослава Литвин у дитинстві мріяла стати принцесою і була щиро переконана, що для цього вкрай необхідно мати довге волосся. Принцесою так і не стала, проте має справжній скарб – косу завдовжки сто сантиметрів.

приурочена до файного конкурсу «Ой, не ріж косу, бо хорошая!»

Ань, вибач, вони не вказали твоє авторство світлини :(
хоча я подавала інфу..

Автор світлини Та Сама Анна the_same_anna

Від відчуття чужого таланту у мене іноді йде обертом голова.

Ти кажеш, в Любові як крові
Багато облич, десятки імен,
Брунатних алей, крапель порічок,
Що збирала їх Мельпомена.

Я знаю, я степ білогривий,
неораний. Мої очі як шахти,
нерви як гойдалки, лабіринтами
мовчки хороводила Шакті.

Пальчки равликів, спритність
Клубків – лиш штовхни,
У тисячах правд немає єдиної,
Хто шукає – шукає завжди.

Любов – лише два береги,
Дві ноги, дві душі океану.



*здається, у мене вийшов сонет)

</lj-embed>

Думаю, може і собі вивчити цей танок ;)