кеди

[info]lytvyn


Вітер у волоссі

сни гедоністки


Перший пост
проти вітру
[info]lytvyn

Це повідомлення буде завжди згори.
Замість того, аби щось городити про себе, я б воліла, щоб у цьому пості ви лишали ваші власні враження/думки/фантазії про мене і мою творчість (бажано у співвідношенні 1:9).
:)))

Це буде корисно і мені, і тим, хто тільки починає знайомство з моїм ЖЖ :)

...МРІЯ...
кеди
[info]lytvyn
ХОЧУ СЮДИ )

Минуле
вітер
[info]lytvyn
Я намагаюся ніколи не читати старих листувань, повідомлень, смс. Вони як невидимі шлюзи переносять туди, куди повернутися вже не можна. Ніколи.
Така ж історія з давніми текстами. Я пірнаю у них, як у дитинстві пірнала у пухову ковдру.
Щось у них чіпляє.

"Я всегда знала, что хочу в таком городе любить. В настырном городе моих снов. Именно здесь и именно так – странно, мистично, запутанно и тихо." (с) Я, "ФФ"
Ілюстрація до фото [info]the_same_anna



О счастье и времени )

Ням ням )

Сон Дашк 3 и 4 )

Професія: МУЗА
маска
[info]lytvyn
Дві жінки. Дві музи. Дві долі.




Муза Лєна )



Муза Надя )

А ви колись хотіли бути Музою (Музом)?;)

фрікуємо
з камерою
[info]lytvyn


Я та гаджети бай чудесний Ларс)))))
фото впольовано тутка

заходимо і знайомимося зі спільнотою [info]freaks_in_ua

:))))

БЦ тріп
з камерою
[info]lytvyn
Кому як - а сьогодні Біла Церква була найпсиходелічнішим містом))))


Як ми гуляли з Ларсом:







фото бай lars_vontrier

нуар
вітер
[info]lytvyn
рвучи на шиї

намисто

ти душиш мене

чи випускаєш на волю?

холодне

тендітне місто

зраджує осінь

медом і кров"ю.

хтось змішав все

навмисне -

перли-набої.

сухе листя

просто

пахне тобою.


* я пишу віршами переживання своїх персонажів. і не розумію, чому не пишу цього в прозі.

щось типу запізнілого вітання)
голова в хмарах
[info]lytvyn
Топу

мне кажется, очень страшно бояться
не видеть - бояться
мне кажется, очень страшно бежать
не видя бежать.
мне кажется, страшно быть рыбой
читать по губам.
ходить тонким строем, шептать молитвы
дышать в трубку, врать детекторам,
теряться в метро, метать бисер,
вязать петли, плести сети
ходить на базар, есть мясо,
говорить по телефону, врать людям,
целовать младенцев, грызть яблоки,
носить белые повязки, не мыть уши,
смотреть про убийства, улыбаться.
спать с чужими, сеять пепел.
мне кажется, очень важно писать в icq
"я не понимаю этот мир, мне страшно"
получать:
"это нормально =) мне тоже"


*псб

А я вас усіх люблю :)
під водою
[info]lytvyn
і того... Любов врятує світ.



Свиняча політика
кеди
[info]lytvyn
"В связи с распространением эпидемии в девяти областях Украины объявлен карантин, по всей стране запрещено проведение массовых мероприятий (ВКЛЮЧАЯ ПРЕДВЫБОРНЫЕ), а настоятелей храмов попросили не собирать прихожан на воскресные и праздничные службы." звідси http://rabota-i-trud.com.ua/news.php?id=20408

Всі чекали жопних і несподіваних передвиборчих перегонів і технологій. але настільки жопних - ніхто.
а що як це все - вся ця істерика - (я не виключаю дійсну наявність хворих і померлих) - лише задля того, аби не дати іншим партіям провести свою передвиборчу кампанію??? Щоби втримати свій рейтинг у завмерлій точці, бо наполоханим людям не до політики.
по строкам все дуже сходиться, прямо так ювелірно..

Крім СУКИ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! не маю інших слів.
Tags:

Включення/виключення
піаніно
[info]lytvyn
Уривки роману, який мало хто бачив і навряд хтось побачить, його хотіло друкувати Хволіо, але не склалося. (так, я жлобіха).

ФФ.
*дівчатка, не плакати*

(поетично так)
"Свет пошел пунктирами, плясал, неверный, жирными мушками на тушках откормленных волокит-простыней
Я открыла глаза
Я счастлива"
***
(це просто про любофф)
"Я растворялась в нем, купалась в его глазах, ныряла, делала сальто с головокружительных вышек, играла в водное поло, тонула и воскрешалась как феникс, плавала брасом и кролем, иногда по-собачьи, падала топориком, скакала бомбочкой, брызгала нашей с ним энергией любви на окружающих, хохотала от их удивленных и озадаченных морд. Я приносила с собой вкусности, устраивала пикники близ нашего водоема, таскала на себе лодки, гондолы и яхты, катамараны, титаники и водолазное снаряжение. Погружалась в него без страха чудовищ дна морского, без зазрения совести, без осуждения, без стыда.
Даже не выныривала, не дышала воздухом, стала его ихтиандром, вырастила жабры, не находила надобности ходить, если можно летать. Засыпала на его волнах. Жила его штилями и штормами. Закутывалась его канатами и парусами, мачтами и штурвалами, цеплялась якорем и кричала, что не отпущу никогда-никогда-никогда.
А он напился молча, как из лужи, промокнул мокрые губы полотенцем, стер меня и ушел.
А я думала, что умерла. Ведь, когда ничего не чувствуешь, ты мертв?
Боги не чувствуют, духи не чувствуют. Они нам завидуют.
Я думала, что высохла, иссякла, растерзалась.
Но выжила.
И тогда я отдалась дороге. Так, как это делают приговоренные на смерть, обреченные и неизлечимо больные. Хотя, все мы таковы.
Отдалась навеки.
Боже, как напыщенно."

***
А заради цього уривка власне я все це і задумала:
"Мы знали о знаках.
С тех пор, когда решили жить по Блоку, как предложила Анька.
– А ты читала Блока? – спросила я, мы шли по осеннему Киеву, по тихим Липкам, развлекаясь тем, что ставили пометины от подошв на мягких и еще свежих желтых листках.
– Нет. А ты?
– Я тоже нет. А как же мы будем жить по Блоку?
– А ты представь, что читала, поверь, что знаешь, и ты будешь знать! Это ведь знаки, они всем известны, нужно их просто принять.
– О’кей.
И тогда мы увидели совсем иначе. В мире все связано, даже нота не проходит бесследно. Все так, как должно быть. Много знаков, если ты их читаешь – значит, можешь что-то менять, не внося дисбаланса. Или ты просто можешь тратить жизнь на их поиски, что тоже само по себе недурно.
Это знание свело нас, как не свело бы никакое другое, данное просто так, из рук, из кормушки. Оно пришло к нам из ниоткуда и могло в любой момент так же бесследно исчезнуть с наших лиц. И мы тщательно и бережно берегли с Анькой то, что просто так настигло нас на Липках. Это чудное и чудовищное знание, чувство, которому мы никак не могли дать названия и выродить хоть в каком-то описании.
Но мы все равно с Анькой были разными. И мир не даст долго сосуществовать рядом, мы можем слишком много узнать. Наверное. Или слишком много сделать. Или вообще ничего не получить... Да я и не сильно печалилась. Неважно, на долго ли, важно лишь то, что есть сейчас.
Знаки нельзя увидеть, их можно только ощущать.
Мы учились чувствовать этот мир. Открывать его заново и познавать. Все так просто, так ясно, все как дважды два пальца, как вода в стакане. Либо что-то настоящее, либо нет. Только испытать на себе.
И наши оголенные инстинкты и подсознание подчас заводили нас в далекие железнодорожные дали, так, наверное, нужно.
Изредка прорывались разные люди с тем же знанием или с похожим, но не в том суть дела. Мы на мгновение смотрели друг в друга, хитро улыбались и расходились.

Я же говорила, что меня находят странные люди!
Я нахожу странных людей.
По секрету, их нарочно ищу."

(с) ФФ, 2006 р

Стільки часу... Я була щедро покарана за свою віру в знаки)))
іноді мені здається, я вже не вмію бути тою щирою і наївною...

Про поеток. Або те, що вселяє надію. Хоча, не відомо на що
піаніно
[info]lytvyn
"Адже закон літератури невмолимий: врода і талант несумісні. Що шкарадніша поетеса, то кращі у неї вірші. І навпаки." Юрій Винничук. звідси http://ludozher.com/article/yurij-vynnychuk/

І - о закон підлості - мені ще більше закортіло писати вірші.
Ще один під грифом *слова слова*

Плети мої коси,
Здирай мої крила,
Носити
Несила.
Холодні тумани
Цілують повіки
Ми квіти.
Ми квити.
Тікати ув осінь
Топитися в небі
Хто хоче?
Хто, чуєш?
Холодніші за ранки
Лиш очі,
Лиш вірші.
Віриш?

Хеппі бьоздей, кумо!! :)))
усмішка
[info]lytvyn
Щойно настав чудесний день - День народження моєї діар френди, героїні багатьох історій у цьому ЖЖ, неперевершеної рудої, дикої нявки і просто [info]whiskey_go_go

Відповідь?
під водою
[info]lytvyn
Ми з дівчатами говорили, говорили, але навіщо, якщо вже все проспівано до нас:


Їстівне?
піаніно
[info]lytvyn
Ми вдома надивилися страшних передач про продукти харчування.
Ще кілька років тому відмовилися від копченостей, ковбас, напівфабрикатів, кетчупів.
З пів року тому почали поволі "забувати" про майонез, чіпси, сухарики, рибки солені. Цього літа я лише разів зо п"ять ласувала морозивом і то білоцерківського більш-менш натурального виробництва. Салати робимо або зі сметаною, або з олією. Я не їм базарної курятини. Намагаюся всі яйка і молочні продукти замінити привозними з сіл, вони дорожчі, але на смак... тобто, хоча б мають смак. З м"сом своя історія - біля дому відкрилася чудесна м"ясна лавка, власник якої хлопець мого віку. З цих пір ми топчемо натуральненьке добре УКРАЇНСЬКЕ м"ясце у страшних для колишніх вегетаріанців кількостях.
Не так давно магазинні солодощі замінили фініками і домашніми пирогами/сирниками/оладками.
Я знаю, я терористка))))))

А сьогодні моя мамця ухвалила рішення більше не користуватися засобами для миття посуду - вона винайшла спосіб жити без нього, адже доведено, що всі ці гали/пури/фейрі не змиваються і потрапляють до нашого організму.
Отже, вона каже, що посуд чудесно відмивається сумішшю соди і гірчиці.
Я ще не знаю, я ще не пробувала. Але, думаю, це не так шкідливо для нігтів і шкіри рук))))))

А що ви робите, аби вижити у цьому світі?????

Ручний пилисос
кеди
[info]lytvyn
Зустріла в БЦ на базарі. Сміялася.



а нижче - чарівний підпис


холод як натхнення
кеди
[info]lytvyn
Ми засіяні осінню
Дощами заплутані
Заплетені в коси
І ..

Зрошені й зношені
Тихо запрошені
Тонко захекані
І…

Вражені й зраджені
Чепурні і черстві
Ти так думаєш?
І…

Нас носило і зносило
Осяяно осінню
І...
Зігрій мої пальці диханням
Холодно.



29.09.09

муззззззаааа
кеди
[info]lytvyn
"коси осені навколо ший обів’ються як змії"

на ці рядки надихнула я))))
це шикарно)))

поезія тут http://wanda-nova.livejournal.com/20273.html

Ще трохи з фотопрогулянки
кеди
[info]lytvyn








фотограф [info]the_same_anna Семенова Анна

Роман, про який всі говорять, але ніхто його не бачив
кеди
[info]lytvyn
Із ким таке буває - лише зі мною. Хто може написати роман, про який ходять плітки, який читають за ніч, про який пишуть у своєму ЖЖ, який хвалять всі, хто читав, починаючи філологами і закінчуючи сісадмінами, над яким плачуть і сміються, у якому навіть є СЮЖЕТ - і який не хоче ніхто видавати???
звісно, що тільки я.
так, я автор роману-фантому.
у мене особливий талант встрявати у дурні ситуації...

Для підтвердження, що не брешу (і це тільки дрібка відгуків, повірте, це не джинса):
http://www.bukvoid.com.ua/reviews/that%20to%20read/2009/09/18/065914.html
http://andrijlyubka.livejournal.com/73974.html

Відчуваю, скоро я буду із журналістами на повному серйозі дискутувати в інтерв"ю, а чи лишиться Роза з Єжи, а чи ні... А що? Ми ж то знаємо, про що говоримо, хай всі інші здогадуються))
Я можу навіть влаштувати презентацію неіснуючої книги, роздавати автографи на серветках і читати уривки, стоячи у червоній сукні під кондиціонером, щоб розвівалося як на вітрі.
А ви можете написати рецензії на неіснуючу книгу... ))))
а що? безпрецендентна акція, йопт.

всіх цьомаю. нервове

Home